Пам`яті Івана Миколайовича Романюка

Сьогодні новина сумна мені долетіла до вух,
З землі відійшов мій наставник, учитель і друг.
Бог забрав Івана Миколайовича Романюка
До Себе, в небесні оселі, де нетлінна краса.

Він був оптимістом й людиною великої віри
Його ревність в служінні Богу не знала міри
Тисячі кілометрів проїхав він в селах й містах
Бо його завжди чекали у різних церквах.

Він був мотиватор і генератор всіляких ідей,
Він бачив перспективи і потенціал у людей.
Він закликав до навчання і використання дарів,
Він любив Бога, любив церкву, любив братів.

Цікаво було з ним у подорожі вирушати
На будь-які теми він міг зі мною розмовляти
А як були якісь проблеми, все казав: «Молись,
Бог про все знає. Вирішить. Ти не журись».

Корисно було досвід його служіння переймати,
Цікаво було на городі разом з ним попрацювати,
Він влучне слово вмів сказати і неповторно жартувати,
Він був простий, відкритий, умів гостей приймати.

На жаль, вже більше ми не вип’ємо з ним кави
Він не задзвонить й не спитає: «Ну, як справи?»
Вже більше він мене не підвезе в своїй машині
Бо я ще на землі, а Він пішов до Бога нині.

Так сумно, що нема вже більш Романюка
Я цілий день копаюсь в спогадах й думках
Змінити цю реальність в мене шансів й сил нема,
Тож, Миколайович, - зустрінемось в присутності Христа.

Олег Борис