Історія церкви

Євангельська Баптистська церква в Бориславі  утворилася після об'єднання у 1946 році двох невеликих груп віруючих. Перша група виникла власне у Бориславі, друга - це переселенці з села Вапенного, Горлицького повіту Краківського воєводства.

Кожна з цих груп має свою історію.

Група євангельських християн-баптистів у Бориславі.

У грудні 1924 року до Борислава приїхав «дослідник Святого Письма» за прізвищем Киницький, в будинку якого почали збиратися люди, щоб послухати Слово Боже. Але пояснення згідно науки Рассела і Рутерфорда не задовольняло тих, хто шукав правдиву дорогу спасіння за Словом Божим.

У 1928 році у м. Борислав  поселився колишній священик Д. Хом'як, який навчав, що шлях до спасіння лежить через віру в Ісуса Христа, і порадив «дослідникам» знайти де збираються євангельські християни-баптисти. Прислухавшись поради, бориславці запросили до себе відомого у той час баптистського проповідника Івана Підгорецького, який відкрив їм правдиву євангельську дорогу, навчив співати християнських пісень.

Духовну працю у Бориславі, а також у сусідньому селі Попелях проводили брати: Іван Підгорецький, Ілля Кубрин, Григорій Домашовець, Василь Перетятко, Микола Лютий, Никодим Лук'янчук, а також  Мікса, Майкут, Томас. Щорічно відбувалися нові хрещення (хрестили брати В. Перетятко, І. Підгорецький).  В результаті духовної праці, перед війною (у 1939 році) церква євангельських християн-баптистів у Бориславі налічувала вже понад 50 членів.

Євангельські християни баптисти у селі Вапенне (Польща).

Майже так само, як і у Бориславі, виникла баптистська громада у селі Вапеннім, що на Лемківщині. Спочатку деякі селяни були «дослідниками» Святого Письма, потім їх відвідав проповідник Д. Хом'як, який порадив їм приєднатися до баптистів Галичини. Потім до Вапенного приїхав брат І. Підгорецький, який у кінці листопада 1930 року провів з віруючими таку саму реформу, як і в Бориславі. Так у Вапеннім виникла баптистська церква, яка поширювала євангельську вістку в навколишніх селах, зокрема в Мацині, Бодаках, Перегримці, Боднарці, Пстружному та інших. Тут ревно працювали на духовній ниві брати Бубняки, Максим, Теодор і Володимир. Максим Бубняк був на Лемківщині одним з перших проповідників баптистської церкви. Окрім братів Бубняків,  дуже ревно на Лемківщині трудилися молоді місійні працівники Антін Бодак і Микола Качмарчик.

Після закінчення війни у 1945 році українське населення з Польщі було переселене у східні області України. Та невдовзі більшість переселенців переїхали у західні області, зокрема багато з них опинилися у Бориславі.

У 1946 році віруючі переселенці з сіл Вапенного, Мацини та деяких інших, об'єднавшись з віруючими Борислава, утворили теперішню церкву євангельських християн-баптистів. Зібрання проводились у домі Володимира Борсука.

У 1946 році місцеві органи влади дали дозвіл реконструювати польський костел і відкрити в ньому Дім молитви.

У 1949 році брат Терещук, який приїхав зі східної України, організував церковний хор. У важкі післявоєнні роки щорічно до церкви долучалося до 15 віруючих, і в 1961 році кількість членів Бориславської церкви досягла 115 братів і сестер. Тут у різний час багато попрацювали брати М. Кеньо, О.Герасимів, П. Орлов та інші.

У 1963 році церква в Бориславі розділилася, причиною чого було неоднозначне ставлення до двох нав'язаних атеїстичною владою документів, що порушували права віруючих. Велика група (45 осіб) вийшла з церкви й почала збиратися по домах.

У 1973 році церква знову об’єдналася. Тимчасовим пресвітером обрали брата Г. П. Орлова, заступника обласного пресвітера області, який працював тут три роки.

Пізніше на пресвітерське служіння було обрано Ярослава Борсука, на дияконське – батів Стащаків, Михайла і Костянтина.

Після об’єднання церква налічувала біля 200 членів і тоді постало питання про новий Дім молитви. В  той час було зроблено ремонт з добудовою балкону, що було суттєвим для вмістимості людей. Проте, мрія про новий Дім молитви або серйозну реконструкцію існуючого не покидала братів та сестер.

Здійснення мрії відбулося не одразу. Довелося чекати понад 10 років. У 1985-1986 роках активно почалося будівництво і впродовж 2-х років було завершено.

Жовтень – це місяць, коли відбулось посвячення Дому молитви за адресою вул. Богуна, 32.

Посвячення – це була найсерйозніша євангелізація, з якої розпочалось пробудження і ріст церкви.

У 90-х роках церква веде активну євангелізаційну працю, як у Домі молитви, так і в громадських місцях – це дало позитивні результати і церква почала активно зростати. Одночасно посилилась місіонерська праця, яка розповсюдилась не лише на місто Борислав, але й на Стебник, Східницю, Ст.Кропивник, Смільну, Жданівку, Майдан, Сторону, Підбуж, Опаку.

Релігійна свобода, яка прийшла з незалежністю України, а також економічні негаразди призвели до того, що віруючі Дрогобича і Трускавця – організували церкви у своїх містах і не лише почали успішний розвиток, але побудували Доми молитви. Згодом утворилася також друга баптистська церква в Бориславі.

В часі розвитку церкви на служіння були вибрані нові брати: В.Качмарчик, Д.Вавринюк, В.Божко, Я.Сало, Р.Марчак, М.Піряник, Р.Цюпко, О.Боднар, І.Романюк, В.Стащак, К.Свердлов, В.Кисіль, Г. Косюта та ін.

Частина з них виїхала за кордон, а частина служить як у Бориславській, так і в новоутворених церквах. Стараннями Я.Борсука в кінці 90-х розпочато будівництво приміщення Недільної школи.

Після від’їзду Я.Борсука служіння в церкві впродовж двох років було колективним, а у 2002 р. пресвітером церкви був обраний І.Романюк. Він звершував це служіння разом із В. Качмарчиком.

У 2006 р. Перша Бориславська церква запросила на пресвітерське служіння Володимира Кондора, який переїхав на працю у теологічній семінарії із Закарпаття. У 2007 році він був рукопокладений.

На сьогодні в церкві звершують пресвітерське служіння І.Романюк, В.Кондор та В. Цюпко. Їм допомагають диякони: М. Стащак, В.Стащак, В. Вельгуш, Я. Годжик, В. Кисіль, К.Свердлов, Б. Яким, М. Гуцуляк. Бог благословив церкву також проповідниками, які проголошують змістовні, біблійні проповіді.

Крім цього брати, які виросли як служителі в церкві ЄХБ м. Борислава, служать - Р. Цюпко пресвітером у церкві м. Дрогобича, О. Боднар – пресвітер у м.Трускавець, Б. Драчевич – пресвітер у церкві Ст. Кропивник, Г. Косюта – пресвітер у церкві с. Сторона, М. Піряник – пресвітер у церкві ЄХБ - 2 м. Борислава, П. Піляк – пресвітер церкви смт. Східниця.

Протягом усіх років незалежності України ведеться праця у Дрогобицькій в’язниці. Відповідальним за це служіння є К.Свердлов. Також при церкві організована місія «Гедеон», працю якої координує бр.В.Качмарчик.

Перша Бориславська церква впродовж багатьох років задіяна в соціальному служінні. Активно працює недільна школа, кожного року при церкві проводяться денні табори для дітей. Ведеться сестринське служіння, діє клуб «АВАНА».